ѕ≈–≈ƒћќ¬ј

« моменту виникненн¤ людства, ≥ по нин≥, головною проблемою людства Ї орган≥зац≥¤ сусп≥льства, ¤к основноњ форми ≥снуванн¤ людства. ѕрот¤гом вс≥Їњ ≥стор≥њ людства, найб≥льш д≥Ївими ≥нструментами орган≥зац≥њ сусп≥льства були в≥йна ≥ революц≥¤. —учасна людина нездатна зорган≥зуватись в сусп≥льство, без насильства над людиною, ≥ нездатна ≥снувати поза сусп≥льством. “о в одн≥й то в ≥нш≥й точц≥ планети спалахують соц≥альн≥ конфл≥кти - людство веде невпинну в≥йну за зв≥льненн¤ людини в≥д гнобленн¤ людиною. ¬≥йна йде не т≥льки в "гар¤чих точках", щоденне ≥снуванн¤ цив≥л≥зац≥њ Ї тис¤чол≥тн¤ в≥йна: ¤вна, чи прихована - холодна, диверс≥йна, але незм≥нно супроводжувана насильством ≥ загибеллю людей. ∆одна з вищих тварин не знищуЇ соб≥ под≥бних у таких маштабах, у ¤ких це робить людина. ¬олод≥ючи ≥ндив≥дуальною св≥дом≥стю, ≥нтелектом ген≥њв, людство нерозумно самознищуЇтьс¤, ≥ т≥льки зранивши власне т≥ло, на час утихомирюЇтьс¤ болем. як створити глобальну сусп≥льну св≥дом≥сть? як створити розум планети, здатний зупинити це божев≥лл¤? ¬≥дпов≥д≥ на ц≥, та ≥нш≥, питанн¤ даЇ загальна теор≥¤ систем.

—»—“≈ћј1 ≤  ќ–ѕ”— ”Ћя–Ќќ-’¬»Ћ№ќ¬≤ ¬Ћј—“»¬ќ—“≤ ћј“≈–≤ѓ

—истема - слово грецьке, ≥ перекладаЇтьс¤ ¤к де¤ка ц≥л≥сн≥сть, що складаЇтьс¤ з безл≥ч≥ елемент≥в. « глибокоњ давнини людиною пом≥чались однаков≥ риси р≥зних ¤вищ св≥ту, поЇднуван≥ пон¤тт¤м система. Ќа прот¤з≥ тривалого часу, вченн¤ про системн≥сть св≥ту характеризувалось певною метафизичностью, в≥д≥рван≥стю розум≥нн¤ системи, ¤к найб≥льш загальноњ ≥ фундаментальноњ структури св≥тобудови, в≥д руху, ¤к нев≥д'Їмноњ властивост≥ матер≥њ. «начн≥ усп≥хи прикладних напр¤м≥в теор≥њ систем були дос¤гнут≥ в друг≥й половин≥ 20-го стол≥тт¤, в зв'¤зку з бурхливим розвитком машинобудуванн¤. ѕриблизно в цей же час були зроблен≥ перш≥ кроки до створенн¤ загальноњ теор≥њ систем, ¤к фундаментального вченн¤ про систему. ƒ≥алектичне визначенн¤ системи було зроблено јфанас'Ївим ¬. √.: "система - це ц≥л≥сне утворенн¤, з новими ¤к≥сними характеристиками, що не м≥ст¤тьс¤ в утворюючих його компонентах"2. ¬ пошуку найб≥льш загальних властивостей системи, в р≥зних галуз¤х науки в≥дбувалось накопиченн¤ ≥нформац≥њ про системи. Ќеможливо було прийти до ≥стинного розум≥нн¤ наст≥льки фундаментального ¤вища, до накопиченн¤ де¤коњ "критичноњ маси" знань. ≤ останньою "краплею", що утворила таку масу, було усв≥домленн¤ глобальност≥ корпускул¤рно-хвильових властивостей матер≥њ, що кардинальним чином зм≥нило у¤вленн¤ про систему, ≥ створило п≥дставу розгл¤дати систему, перш за все, ¤к коливальну систему, частинку орган≥зовану за законами хвил≥ - генератор коливань.

¬идатний американський ф≥зик другоњ половини 20-го стол≥тт¤ –≥чард ‘ейнман у своњх всесв≥тньо в≥домих лекц≥¤х з ф≥зики писав:"...те, що ми звичайно вважаЇмо хвил¤ми, може поводитис¤ ¤к частинка; частинки ж повод¤тьс¤ ¤к хвил≥; те ж стосуЇтьс¤о будь-¤ких т≥л. ћ≥ж хвилею ≥ частинкою просто немаЇ р≥зниц≥.... ≥з квантовоњ електродинам≥ки вивод¤тьс¤ ус≥ в≥дом≥ електричн≥, механ≥чн≥ ≥ х≥м≥чн≥ закони: закони з≥ткненн¤ б≥ль¤рдних куль, руху пров≥дник≥в у магн≥тному пол≥, питомоњ теплоЇмност≥ чадного газу, кольору неонових букв, питомоњ ваги сол≥ ≥ реакц≥њ утворенн¤ води з водню ≥ кисню"3.

ћал. 1. ≤люстрац≥¤ хвильовоњ структури процесу п≥знанн¤

Ѕудь-¤кий рух матер≥њ можна описати, використовуючи закони хвил≥ - коливанн¤, що поширюЇтьс¤ в тому чи ≥ншому середовищ≥. ” той же час, далеко не вс≥ рухи св≥ту можна описати виход¤чи з механ≥чних закон≥в (закони частинки). ÷е св≥дчить про б≥льшу ун≥версальн≥сть хвильових закон≥в, у пор≥вн¤нн≥ з механ≥чними законами; про б≥льшу схильн≥сть матер≥њ про¤вл¤ти властивост≥ хвил≥, нев≥дд≥льноњ в≥д рад≥альних вектор≥в взаЇмод≥й, ≥ замкнутих сфер св≥ту. ≤деал же механ≥чноњ пр¤мол≥н≥йност≥ ≥снуЇ лише, ¤к в≥др≥зок окружност≥, прагнучий нул¤. “обто, спостер≥гаЇм≥ в нашому св≥т≥, досконал≥ пр¤мол≥н≥йност≥, Ї в≥др≥зками величезних окружностей, найб≥льшими з ¤ких Ї окружност≥ зовн≥шньоњ сфери Ќашого ¬сесв≥ту, що розширюЇтьс¤.

¬ цьому зв'¤зку було зроблене нове визначенн¤ системи, ¤к дуал≥стичного ¤вища, що характеризуЇтьс¤ Їдн≥стю ≥ боротьбою складаючих його протилежностей, у взаЇмод≥њ утворюючих Їдиний коливальний процес певноњ частоти, ≥менуЇмий власними коливанн¤ми системи; ¤к найб≥льш енергетичними коливанн¤ми, по ампл≥туд≥ перевищуючими вс≥ ≥нш≥ коливанн¤ даноњ системи.

Ѕудучи людиною захопленою ≥ в≥дданою ≥дењ, засновник загальноњ теор≥њ систем Ћюдв≥г Ѕерталанф≥ про свою роботу писав: "јвтор даноњ статт≥ мислить загальну теор≥ю систем ¤к робочу г≥потезу... ...небезпека пол¤гаЇ в занадто посп≥шному розгл¤д≥ теоретичноњ модел≥ ¤к завершеноњ ≥ остаточноњ, - небезпека, особливо серйозна в так≥й област≥, ¤к загальна теор≥¤ систем, ¤ка усе ще шукаЇ своњ справжн≥ основи"4. ¬≥ддаючи данину поваги нашим попередникам, сл≥д зазначити, що на в≥дм≥ну в≥д ран≥ш застосовуваних метод≥в досл≥дженн¤ систем, концепц≥¤ хвильовоњ структури св≥ту даЇ в розпор¤дженн¤ досл≥дника найб≥льш загальн≥, найб≥льш фундаментальн≥; безсумн≥вно притаманн≥ ус≥м системам, ус≥м ¤вищам св≥ту; волод≥юч≥ розвиненим математичним апаратом, хвильов≥ властивост≥ систем.

’вильова структура св≥ту. —истема ¬еликого ¬сесв≥ту