’¬»Ћ№ќ¬ј √≈ќћ≈“–≤я ≤ ƒ≤јЋ≈ “»„Ќј —»—“≈ћЌ≤—“№ —¬≤“”

Ћюдське розум≥нн¤ простору маЇ ф≥зичний ≥ геометричний аспекти. ” силу неможливост≥ ≥снуванн¤ в≥докремлених один в≥д одного простору ≥ матер≥њ, прост≥р завжди Ї матер≥Їю, ≥ в цьому суть ф≥зичного аспекту простору. —уть геометричного аспекту простору пол¤гаЇ в розум≥нн≥ простору, ¤к певного обТЇму. ѕри цьому залишаЇтьс¤ поза увагою неможлив≥сть ≥снуванн¤ незаповненого матер≥Їю простору. —аме таке, ≥деал≥зоване розум≥нн¤ простору звичне дл¤ людини. ≤снуванн¤ матер≥њ немислиме без руху, що в≥дбуваЇтьс¤ у простор≥ ≥ час≥. Ќерозривну Їдн≥сть часу, простору ≥ матер≥њ в≥дзначав ‘. ≈нгельс "обидв≥ ц≥ форми ≥снуванн¤ матер≥њ без матер≥њ суть н≥що, порожн≥ у¤вленн¤, абстракц≥њ, що ≥снують т≥льки в наш≥й голов≥"6. ” в≥дрив≥ в≥д часу матер≥¤ ≥ прост≥р Ї пон¤тт¤ геометрично-cтатичн≥, незм≥нн≥, ≥снуюч≥ т≥льки в наш≥й у¤в≥. як неможливо дв≥ч≥ вв≥йти в ту саму р≥ку, так неможливо повернутись в той самий прост≥р. „ерез певний час повертаючись у знайом≥ м≥сц¤, людин≥ може здатись, що в них н≥чого не зм≥нилось. јле це лише суб'Їктивне враженн¤ - здатн≥сть людськоњ пам'¤т≥, збер≥гаючи дорог≥ образи минулого, п≥дм≥нювати ними д≥йсн≥сть. « прот≥канн¤м часу виростають дерева, руйнуютьс¤ скел≥, розмиваютьс¤ береги р≥чок; в≥дбуваЇтьс¤ незворотнЇ розширенн¤ Ќашого ¬сесв≥ту, зумовлюючи незворотн≥сть часу. –еальний прост≥р безупинно зм≥нюЇтьс¤, кожну мить в≥н той самий ≥ зовс≥м ≥нший. ≤ ц¤ неск≥нченна безл≥ч статичних матер≥альних простор≥в, що в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного ¤к кадри к≥нопл≥вки ≥ вважаютьс¤ нами одним и тим же простором, Ї матер≥альним часом.

¬м≥щуючи хвилю, ¤к елемент структури, матер≥¤ не здатна рухатись пр¤мол≥н≥йно. јле в навколишньому повс¤кденн≥ вона маЇ найменш виражен≥ хвильов≥ властивост≥, що дозвол¤ють усп≥шно застосовувати закони ньютон≥вськоњ механ≥ки. ” м≥кро- ≥ мегасв≥тах, де хвильов≥ властивост≥ матер≥њ про¤вл¤ютьс¤ набагато сильн≥ше, закони ньютон≥вськоњ механ≥ки заперечуютьс¤ б≥льш точними законами квантовоњ електродинам≥ки ≥ загальноњ теор≥њ в≥дносност≥.

” матер≥альному св≥т≥ не ≥снуЇ коливань, чи поступальних рух≥в у чистому вигл¤д≥. ” чистому вигл¤д≥ - це абстрагован≥, нереальн≥ види руху, отриман≥ в результат≥ анал≥зу Ц розкладанн¤ реального хвильового руху на його складов≥ частини. « причини ¤вища ≥нерц≥њ, будь-¤ка зм≥на напр¤му реального поступального руху можлива т≥льки по крив≥й, хоча в машинах так≥ крив≥ можуть зводитись до м≥кроскоп≥чних величин. Ѕудь-¤ке коливанн¤ нев≥дд≥лиме в≥д стр≥мко розвиваючогос¤ оточенн¤, ≥ тому ≥снуЇ ¤к хвил¤. “ак, розкручений г≥роскоп за час свого оберту перем≥щуЇтьс¤ в простор≥ разом ≥з планетою, —он¤чною системою, галактикою, ¬сесв≥том що розширюЇтьс¤. “ому точки г≥роскопа описують у простор≥ не коло простого коливанн¤, а сп≥раль хвильового процесу.

”се р≥зноман≥тт¤ рух≥в св≥ту утворюЇтьс¤ двома простими видами руху: поступальним ≥ обертальним. “еоретично, у будь-¤кому т≥л≥ можна провести неск≥нченне число непаралельних пр¤мих, ≥ жодна з них у процес≥ поступального руху не зм≥нить своЇњ ор≥Їнтац≥њ в простор≥. “обто, кожна пр¤ма залишитьс¤ паралельною сам≥й соб≥. Ќа противагу поступальному - обертальний рух навколо ос≥ супроводжуЇтьс¤ зм≥ною ор≥Їнтац≥њ в простор≥ вс≥Їњ безл≥ч≥ згаданих пр¤мих, за вин¤тком одн≥Їњ - паралельноњ ос≥ обертанн¤. ” незм≥нност≥ ≥ зм≥нюваност≥ неск≥нченного, пов'¤заних з поступальним ≥ обертальним рухами в≥дпов≥дно, пол¤гають протилежн≥ сутност≥ цих основоположних вид≥в руху, у боротьб≥ ≥ нерозривн≥й Їдност≥ утворюючих реальний хвильовий рух матер≥њ.

Ќайб≥льш загальною рисою коливального процесу Ї незб≥ганн¤ вектор≥в швидкост≥ ≥ прискоренн¤. “акий процес завжди описуЇтьс¤ кривою. ћатер≥њ притаманний, вин¤тково кривол≥н≥йний рух, що при високих енерг≥¤х безк≥нечно наближаЇтьс¤ до пр¤мол≥н≥йност≥, н≥коли не дос¤гаючи њњ абсолюту. якщо у¤вити, що ми маЇмо можлив≥сть безмежно п≥двищувати точн≥сть вим≥рювань, ви¤витьс¤, що пр¤мол≥н≥йн≥сть ≥снуЇ т≥льки ¤к ≥де¤ в ≥деальному св≥т≥ людськоњ св≥домост≥ (матер≥альний нос≥й - головний мозок людини), та на ≥нших р≥зноман≥тних матер≥альних нос≥¤х ≥нформац≥њ. –еальна пр¤ма може ≥снувати т≥льки ¤к в≥др≥зок кривоњ, що м≥стить хвильову структуру та сам ¤вл¤Їтьс¤ елементом хвил≥.

¬≥дпов≥дн≥сть класичноњ ≈вкл≥довоњ геометр≥њ, реальному стану речей, уперше поставив п≥д сумн≥в професор математики  азанського ун≥верситету ћикола ≤ванович Ћобачевський. Ўл¤хом математичних розрахунк≥в ≥ астроном≥чних спостережень в≥н прийшов до висновку про те, що реальний прост≥р не маЇ звичних площин - в≥н викривлений. Ќезалежно в≥д Ћобачевського, до ≥дењ неевкл≥довоњ геометр≥њ прийшов угорський математик янош Ѕойа≥. ѕ≥зн≥ше математичний апарат дл¤ анал≥зу простор≥в р≥зних тип≥в (у тому числ≥ багатом≥рних) був створений н≥мецьким ученим Ѕернгардом –≥маном. Ќа початок 20-го стол≥тт¤ геометр≥¤ Ћобачевського стала загальновизнаним науковим фактом, не було т≥льки розум≥нн¤ причин кривизни простору. ÷е питанн¤ було вир≥шене загальною теор≥Їю в≥дносност≥ јльберта ≈йнштейна. ” сп≥вроб≥тництв≥ з н≥мецьким математиком √≥льбертом, ≈йнштейн вив≥в р≥вн¤нн¤, що показували залежн≥сть кривизни простору в≥д сил грав≥тац≥њ. –≥вн¤нн¤ св≥дчили про повну залежн≥сть властивостей простору ≥ часу, в≥д матер≥њ, що њх заповнюЇ. ¬и¤вилось що ≥ час, под≥бно простору, викривл¤Їтьс¤ всюдисущою грав≥тац≥Їю, прискорюючи чи спов≥льнюючи св≥й б≥г. √рав≥тац≥¤ може бути наст≥льки сильною, що прост≥р "скручуЇтьс¤" в замкнуту сферу, з завмерлим всередин≥ часом.

’вильова структура простору Ї насл≥дком системноњ будови матер≥њ ≥ ¬сесв≥ту, насл≥дком хвильових властивостей системи. «г≥дно д≥алектиц≥, будь-¤кий предмет (¤вище) утворюЇтьс¤ парою протилежностей. ¬ свою чергу, будь-¤ка протилежн≥сть може бути т≥льки матер≥альним ¤вищем (предметом), ¤ке також утворюЇтьс¤ парою менших протилежностей, кожна з ¤ких неодм≥нно складаЇтьс¤ з пари ще менших протилежностей. ≤ так дал≥ - у неск≥нченн≥ глибини матер≥њ, в≥дпов≥дно загальновизнан≥й концепц≥њ невичерпност≥ матер≥њ. Ѕудь-¤кий предмет Ї не т≥льки системою, утвореною парою протилежностей, але ≥ сам незм≥нно входить до складу одн≥Їњ з протилежностей, що утворюють б≥льш велику систему ≥ншого предмета; або ¤вл¤Їтьс¤ ц≥Їю протилежн≥стю. Ѕ≥льш велика система ≥ншого предмета, у свою чергу, входить до складу одн≥Їњ з протилежностей, що утворюють ще б≥льшу систему третього предмета; або ¤вл¤Їтьс¤ ц≥Їю протилежн≥стю. ≤ так дал≥ - у неск≥нченн≥ глибини простору, у в≥дпов≥дност≥ загальновизнаною концепц≥Їю неск≥нченност≥ ¬сесв≥ту. ” такому взаЇмозв'¤зку предмет≥в ≥ ¤вищ св≥ту, пол¤гаЇ сутн≥сть системноњ будови матер≥њ ≥ ¬сесв≥ту.

ƒ≥алектична симетр≥¤ (д≥алектичний дуал≥зм) св≥тобудови, у ¤к≥й неможливе ≥снуванн¤ ¤вища без його протилежност≥, законом≥рно передбачаЇ ≥снуванн¤ протилежност≥ самоњ симетр≥њ. “акою протилежн≥стю Ї асиметр≥¤ короткопер≥одна (динам≥чна) - утворююча власн≥ коливанн¤ системи, ≥ довгопер≥одна (статична) - виникаюча внасл≥док накладанн¤ р≥знопер≥одних коливань.  райн≥ми про¤вами асиметр≥њ створюютьс¤ ¤вища св≥ту. ѕом≥рними про¤вами асиметр≥њ створюютьс¤ умови розвитку ¤вищ св≥ту. Ќаприклад, Ќаш ћалий ¬сесв≥т ≥снуЇ завд¤ки асиметр≥њ, що призвела до зникненн¤ частинок антиматер≥њ. якби цього не сталос¤, в≥дбулос¤ б негайне схлопуванн¤ малого всесв≥ту, ≥ тепер н≥¤кого нашого св≥ту не ≥снувало б. «авд¤ки величезн≥й р≥зниц≥ мас ¤дра ≥ електронних оболонок, утворюЇтьс¤ статично-асиметрична система атома, що даЇ можлив≥сть утворювати кристал≥чн≥ реш≥тки речовини. ѕом≥рна планетна асиметр≥¤ маси «емл≥, утворена супутником «емл≥ - ћ≥с¤цем, створила умови бурхливост≥ океан≥в - середовища стр≥мкого виникненн¤ ≥ розвитку житт¤. якщо врахувати, що пер≥оди власних коливань систем Ќашого ћалого ¬сесв≥ту можуть в≥др≥зн¤тис¤ на дес¤тки пор¤дк≥в ≥ дос¤гати сотень м≥льйон≥в рок≥в, стаЇ зрозум≥лою видима незм≥нн≥сть (застигл≥сть) асиметр≥њ численних ¤вищ св≥ту.

–≥зн≥ ступ≥н≥ асиметр≥њ Ї правилом будови т≥ла живих ≥стот ≥ людини. ÷е асиметр≥¤ обличч¤, к≥нц≥вок, орган≥в. ” людини одне, асиметрично розташоване серце, хоча ≥снують орган≥зми, у ¤ких функц≥¤ серц¤ виконуЇтьс¤ симетрично розташованим органом. јсиметр≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ в зд≥бност¤х ≥ д≥¤льност≥ людини. Ћюдина може бути схильною до ф≥зичноњ чи розумовоњ прац≥, мати потребу стороннього кер≥вництва чи прагнути л≥дерства. —иметр≥¤ св≥тобудови Ї принцип, ≥де¤, що у силу хвильового руху матер≥њ, завжди реал≥зуЇтьс¤ з тим чи ≥ншим ступенем асиметр≥њ.