—»—“≈ћЌј Ѕ”ƒќ¬ј —¬≤“”

ѕрот¤гом тис¤чол≥ть людський погл¤д спр¤мований у глибини матер≥њ. Ћюдина намагаЇтьс¤ зрозум≥ти ¤к влаштований св≥т, ¤к влаштована людина. Ќеск≥нченн≥сть св≥ту, невичерпн≥сть матер≥њ утворен≥ пер≥одичним повторенн¤м одних ≥ тих же структур. ≤ ¤кщо проникненн¤ людини в атом показало, що атом складаЇтьс¤ переважно з простору - з пол¤ 7, то те ж в≥дбудетьс¤ ≥ при проникненн≥ людини в електрон, чи ≥ншу частинку: "...- природа неск≥нченна, ¤к неск≥нченна найдр≥бн≥ша њњ частинка (≥ електрон у тому числ≥)..."8 . ћатер≥¤, це насамперед величезн≥ енерг≥њ руху, ≥ ми поки що не знаЇмо, що саме в н≥й рухаЇтьс¤.

јле зм≥нимо напр¤м п≥знанн¤. якщо дл¤ у¤вленн¤ м≥кросв≥ту людина повинна в≥ртуально все б≥льше зменшуватись в розм≥рах, щоб розгл¤нути м≥крочастинку ¤к-би зсередини, то дл¤ у¤вленн¤ неос¤жних простор≥в космосу, людин≥ необх≥дно в у¤в≥ ставати все б≥льшим ≥ б≥льшим велетнем, сум≥рним з розгл¤дуваним простором. ѕри цьому св≥т вигл¤даЇ вже по - ≥ншому. якщо, при рус≥ досл≥дника в напр¤м≥ м≥кросв≥ту, зростаЇ асиметр≥¤ системи Ђхвил¤ Ц частинкаї в сторону хвил≥ (точки перетворюютьс¤ в простори, хвил¤ перетворюЇтьс¤ в найб≥льш фундаментальне ¤вище св≥ту - першоцеглинку матер≥њ, матер≥¤ стаЇ наскр≥зь ≥деальною - побудованою переважно з ≥дењ матер≥альноњ орган≥зац≥њ рис.1), то при заглибленн≥ в навколишн≥й прост≥р, така асиметр≥¤ зм≥нюЇтьс¤ на протилежну. “епер простори коагулюють, стискаютьс¤ в точки, у св≥т≥ дом≥нуЇ частинка - дом≥нуЇ матер≥¤. ѕри цьому довжина сприйн¤тоњ хвил≥ зм≥нюЇтьс¤, внасл≥док зм≥ни швидкост≥ переб≥гу часу в систем≥ спостер≥гача, адже р≥зниц¤ м≥ж хвилею ≥ частинкою, це р≥зниц¤ м≥ж дуже довгою ≥ дуже короткою хвилею.

ќчевидно, будь-¤кий рух в систем≥ зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х фактор≥в св≥ту, приводить до асиметр≥њ ц≥Їњ системи, що супроводжуЇтьс¤ асиметр≥Їю вс≥х систем, ¤к≥ в н≥й м≥ст¤тьс¤. “ака асиметр≥¤ стаЇ особливо великою, коли швидк≥сть руху об'Їкта, в систем≥, стаЇ сум≥рною з≥ швидк≥стю поширенн¤ хвильових взаЇмод≥й у ц≥й систем≥, ¤к у випадку укороченн¤ об'Їкт≥в, що рухаютьс¤ з б≥л¤св≥тловими швидкост¤ми. ¬ цьому звТ¤зку особливий ≥нтерес представл¤Ї ф≥зичний смисл ¤вищ, змальованих загальною теор≥Їю јльберта ≈йштейна.

–ечовина Ї перш за все простором, заповненим електронним вихорем навколо атомних ¤дер. —аме цим рухом електрон≥в утворюЇтьс¤ обТЇм атома. јдже, сумарний об'Їм ¤дра ≥ електрон≥в наст≥льки малий, в пор≥вн¤нн≥ з об'Їмом самого атома, що атом можна було б у¤вити практично порожн≥м, ¤кби не величезна швидк≥сть електрон≥в. Ўвидк≥сть електрон≥в наст≥льки велика, що на прот¤з≥ короткоњ мит≥, в об'Їм≥ атома не залишаЇтьс¤ м≥сц¤ де б не побував електрон. ¬ даному випадку маЇмо ¤скравий приклад хвильових властивостей ≥стини, що в залежност≥ в≥д властивостей простору-часу, може перетворюватись у власну протилежн≥сть Ц не≥стину. —права ось у чому. якщо час спостереженн¤ атома прагне нул¤ (наст≥льки малий час, що електрон не встигаЇ пролет≥ти в≥дстань власного розм≥ру), атом д≥йсно ¤вл¤Ї собою порожнечу, але досить зб≥льшити цей час до розм≥ру ос¤гаЇмого людською св≥дом≥стю (дес¤т≥ ≥ сот≥ дол≥ секунди) Ц атом тут же заповнюЇтьс¤ непроникною електронною масою. ѕробити таку масу можна, х≥ба що, таким же швидким електроном, або атомним ¤дром.

як в≥домо, швидк≥сть руху електрон≥в, в електронних оболонках атома, близька до швидкост≥ св≥тла. “епер спробуЇмо у¤вити косм≥чний корабель, що набрав швидк≥сть п≥д 200 000 км/сек (швидк≥сть св≥тла 300 000 км/сек). якщо розгл¤нути один з атом≥в такого корабл¤ ми побачимо, що по пр¤м≥й, траЇктор≥њ польоту корабл¤, електрони тепер встигають розповсюджуватись т≥льки на одну третину звичайноњ, нормальноњ в≥дстан≥. ≈лектрони просто не встигають, по пр¤м≥й, траЇктор≥њ польоту корабл¤, облет≥ти нормальну в≥дстань навколо ¤дра, адже ¤дро невпинно вт≥каЇ в≥д них з швидк≥стю 200 000 км/сек. ¬насл≥док чого в≥дбуваЇтьс¤ стисканн¤ атома в напр¤м≥ польоту корабл¤. ÷е ж в≥дбуваЇтьс¤ з кожним атомом згаданого корабл¤. “ому корабель стаЇ коротшим на дв≥ третини нормальних розм≥р≥в. ћаса корабл¤ стр≥мко зростаЇ. „ас на корабл≥ тече все пов≥льн≥ше.  орабель назавжди зникаЇ дл¤ тих, хто в≥дправив його з «емл≥. ≤мов≥рно, що ¤кби такий корабель зм≥г здолати св≥тловий бар'Їр швидкост≥ ≥ наздогнати, розширюючус¤ зовн≥шню сферу Ќашого ћалого ¬сесв≥ту, дл¤ ек≥пажу корабл¤ час п≥шов би в зворотному напр¤м≥. ўоправда, дл¤ цього потр≥бно ще ¤кимсь чином сфокусувати прост≥р, щоб зн≥велювавши розширенн¤, поетапно повертати прост≥р у вих≥дний стан. ƒл¤ усв≥домленн¤ ступен¤ консервативности людського мисленн¤ ≥ оц≥нки реальност≥ таких под≥й у майбутньому, досить згадати, що лише трохи б≥льше ста рок≥в тому, видатний мислитель свого часу ‘. Ёнгельс стверджував, що людство н≥коли не зможе вийти за меж≥ «емл≥.

“ак≥ законом≥рност≥ св≥дчать про в≥дносн≥сть св≥ту, залежн≥сть ¤вищ в≥д умов њх ≥снуванн¤; про те, що ¤вище св≥ту Ї нев≥д'Їмна частинка св≥ту - сформований оточенн¤м, сплеск пол¤ризованого середовища, системи зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х фактор≥в св≥ту. ÷е повною м≥рою в≥дноситьс¤ ¤к, до найб≥льш фундаментальних систем св≥ту (мал.1), так ≥ до будь-¤коњ ≥ншоњ системи, в тому числ≥ ≥ до ≥ндив≥дуальност≥ людини.

≤деальне ≥ матер≥альне утворюють одну з найб≥льш фундаментальних систем св≥ту (мал.1).  ласичне визначенн¤ ≥деального, ¤к властивост≥ вин¤тково св≥дом≥сноњ, не витримуЇ елементарноњ проби д≥алектикою, оск≥льки припускаЇ можлив≥сть ≥снуванн¤ матер≥ального (несв≥домоњ, неживоњ матер≥њ) поза зв'¤зком з ≥деальним, що суперечить д≥алектичному закону Їдност≥ ≥ боротьби протилежностей. ѕон¤тт¤ ≥деального не вичерпуЇтьс¤ властивост¤ми св≥домост≥. " орен≥" ≥деального ≥дуть далеко в глибини св≥тобудови, засв≥дчуючи д≥алектичну Їдн≥сть матер≥ального ≥ ≥деального, стверджуючи неможлив≥сть в≥докремленого ≥снуванн¤ цих ¤вищ. якщо матер≥альне це об'Їктивна (≥снуюча поза матер≥Їю, що в≥дображаЇ, ≥ незалежно в≥д матер≥њ, що в≥дображаЇ) реальн≥сть, що дана нам безпосередньо у в≥дчутт¤х, чи за допомогою прилад≥в (у тому числ≥ ≥ прилад≥в, що автоматично сприймають ≥ записують ≥нформац≥ю), то ≥деальне Ї будь-¤ке в≥дображенн¤ матер≥ального в будь-¤к≥й форм≥ матер≥њ, у тому числ≥ й у мозку людини.

¬заЇмод≥¤ матер≥ального та ≥деального не обмежуЇтьс¤ в≥дображенн¤м оточенн¤. Ѕудь-¤ка матер≥¤ влаштована в≥дпов≥дно певноњ ≥дењ, ≥ м≥стить в соб≥ вичерпну повноту ≥дењ власноњ будови. Ќайб≥льш точним в≥дображенн¤м ≥дењ орган≥зац≥њ матер≥ального об'Їкта, Ї сам об'Їкт. як говорив великий американський к≥бернетик ¬≥нер Ќорберт: " ращою матер≥альною моделлю к≥шки Ї ≥нша, а бажано та ж сама к≥шка"...  ожний предмет Ї не т≥льки найб≥льш повним в≥дображенн¤м ≥дењ власноњ орган≥зац≥њ, але й, в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ в≥дображаЇ власне оточенн¤, так же неповно, в≥дображаючись у цьому оточенн≥. ѕовнота в≥дображенн¤ предмета дос¤гаЇтьс¤ т≥льки множинн≥стю, в≥дображаючих предмет, предмет≥в. “ака множинн≥сть, даЇ можлив≥сть наблизитись до в≥дображенн¤ об'Їктивноњ ≥дењ, що м≥ститьс¤ в самому предмет≥. “ак, наша планета у велик≥й м≥р≥ повторюЇ гав≥тац≥йний принцип будови —онц¤, ≥ лише в незначн≥й м≥р≥ в≥дображаЇ його високоенергетичну сутн≥сть, взаЇмод≥ючи з сон¤чним випром≥нюванн¤м; у мал≥й м≥р≥ в≥дображаЇ величезну масу —онц¤, обертаючись по навколосон¤чн≥й орб≥т≥. ƒл¤ б≥льш точного визначенн¤ енергетики ≥ маси сонц¤, недосить т≥льки ≥нформац≥њ про «емлю, необх≥дна ≥нформац≥¤ р¤ду параметр≥в —он¤чноњ системи.

≤де¤ простору-часу (7) складаЇтьс¤ з≥ статики грав≥тац≥њ (15) ≥ динам≥ки ≥нерц≥њ руху (16). ≤де¤ точки (8) утворюЇтьс¤ стал≥стю неск≥нченного стисканн¤. ƒинам≥ка точки (18) - у рус≥ самоњ точки. ’вил¤ ≥снуЇ в середовищ≥ пол¤ризованому статикою протилежностей (19). „ерез динам≥ку хвил≥ зд≥йснюЇтьс¤ взаЇмод≥¤ протилежностей (20). ћатер≥альна частинка (10) утворена статикою протисто¤нн¤ елементарних частинок. ƒжерело динам≥ки матер≥альноњ частинки - у рус≥ елементарних частинок, що несуть величезну енерг≥ю, ¤ка ц≥лком вив≥льн¤Їтьс¤ т≥льки при ан≥г≥л¤ц≥њ речовини.

Ѕудучи д≥алектичною основою св≥ту й основною умовою хвильового процесу система, статика - динам≥ка характеризуЇ найб≥льш глибинну сутн≥сть будь-¤коњ системи ≥ бутт¤, виражаЇ боротьбу ≥ Їдн≥сть нерухомост≥ ≥ руху. —утн≥сний ≥ динам≥чний компоненти системи, зумовлен≥ асиметр≥Їю системи конкретного ¤вища. ѕри цьому сутн≥сним компонентом системи може бути ¤к статика (стаб≥льн≥ системи), так ≥ динам≥ка (нестаб≥льн≥ системи). —утн≥сний компонент м≥стить б≥льшу частину сутност≥ системи (характеризуЇ той стан системи, в ¤кому вона переважно знаходитьс¤), в≥н менш, своЇњ протилежност≥, рухливий. ” нестаб≥льних системах статичн≥ ¤вища утворюють динам≥чний компонент системи, оск≥льки представлен≥ наст≥льки короткоживучими величинами, що практично не про¤вл¤ютьс¤. “обто , вони динам≥чн≥ш≥ самоњ динам≥ки, в дан≥й систем≥. —утн≥сним компонентом системи атома Ї ¤дро атома, а сутн≥сним компонентом системи двох друз≥в Ї та людина, що користуЇтьс¤ б≥льшою повагою, б≥льшою увагою своЇњ протилежност≥, в дан≥й систем≥.

—татика ≥ динам≥ка - пон¤тт¤ в≥дносн≥. ѕо сут≥, статичних ¤вищ не ≥снуЇ ¤к таких тому, що не ≥снуЇ абсолютного спокою, ≥ будь-¤ка статика - це дуже пов≥льна динам≥ка. јле не ≥снуЇ ≥ чисто динам≥чних ¤вищ. ћатер≥¤ не може рухатис¤ ≥накше, н≥ж за законами хвил≥, реал≥зуючи д≥алектичну Їдн≥сть руху ≥ спокою. ћи можемо т≥льки неск≥нченно асиметрувати систему, статика Ц динам≥ка, у ту, чи ≥ншу сторону; дос¤гаючи прагнучих ≥деалу: нерухомост≥, чи р≥вном≥рного пр¤мол≥н≥йного поступального руху, в≥дпов≥дно. –еальн≥ стаб≥льн≥ системи утворюютьс¤ бiльш чи менш стаб≥льними статиками. Ќаприклад, система звичайного в≥конного скла (¤к i система будь-¤кого твердого тiла) утворена статичною асиметрiЇю домiнуванн¤ внутрiшнiх факторiв, i в повс¤кденн≥ вважаЇтьс¤ твердою крихкою речовиною, а в ф≥зичному аспект≥ Ї дуже густою р≥диною, под≥бно меду, ст≥каючою вниз на прот¤з≥ тис¤чол≥ть. ѕов≥льн≥ зм≥ни в статичних ¤вищах характерн≥ не т≥льки дл¤ аморфного стану речовини, вони нев≥дд≥льн≥ в≥д будь-¤кого виду матер≥њ, ¤к сама матер≥¤ немислима без руху. Ќев≥чн≥ нав≥ть кристали найб≥льш стаб≥льних речовин. „ерез багато м≥ль¤рд≥в рок≥в вони також будуть руйнуватис¤, унасл≥док утрати стаб≥льност≥ атомних ¤дер.

—истема ¬еликого ¬сесв≥ту маЇ неск≥нченний пер≥од власних коливань ≥ утворена протилежними г≥лками безк≥нечно-висх≥дного ≥ безк≥нечно-спадного розвитку матер≥њ. якщо вважати, що Ќаш ћалий ¬сесв≥т Ї видатне ¤вище св≥ту (а це, очевидно, саме так), то в≥н повинен знаходитис¤ десь на меж≥ розд≥лу цих протилежних середовищ, трохи зм≥щуючись уб≥к св≥ту висх≥дного розвитку. —в≥т безмежно-висх≥дного розвитку матер≥њ асимметрований уб≥к ≥деального, а система його матер≥њ - уб≥к хвил≥. “обто, сутн≥сть такоњ матер≥њ зосереджена переважно в хвил≥, а сутн≥сть св≥ту висх≥дного розвитку зосереджена переважно в ≥дењ. ≤ хоча це, в де¤к≥й м≥р≥ перекликаЇтьс¤ з теолог≥Їю, стан речей саме такий.