—»—“≈ћЌј Ѕ”ƒќ¬ј —»—“≈ћ»

—истема, ¤к ≥ будь-¤ке ≥нше ¤вище, також маЇ системну будову власноњ сутност≥ (рис.1). —утн≥сний компонент (3) стаб≥льноњ системи формуЇ статичну взаЇмод≥Їю (протисто¤нн¤) протилежностей, з ¤ких складаЇтьс¤ конкретна система. ¬≥н менш динам≥чний своЇњ протилежност≥. —утн≥сний компонент стаб≥льноњ системи представл¤Ї собою сукупн≥сть статичноњ енерг≥њ системи ≥ менш рухливоњ матер≥альноњ частини системи. ƒинам≥чний компонент стаб≥льноњ системи (4) представл¤Ї собою сукупн≥сть динам≥чноњ енерг≥њ системи ≥ б≥льш рухливоњ матер≥альноњ частини системи. —истема неможлива без будь-¤кого з цих компонент≥в, кожний з ¤ких несе свою частину сутност≥ системи. ѕерша частина ц≥Їњ сутност≥ пол¤гаЇ в утворенн≥ самого ¤вища стаб≥льноњ матер≥альноњ системи, друга - пол¤гаЇ в перетворенн≥ енерг≥њ оточенн¤ в енерг≥ю власних коливань системи. “ак, сутн≥сний компонент системи атома утворений сукупн≥стю ¤дра атома ≥ статичною енерг≥Їю його взаЇмод≥њ з електронними оболонками. ƒинам≥чний компонент системи атома утворений сукупн≥стю електронних оболонок ≥ динам≥чною енерг≥Їю њхньоњ взаЇмод≥њ з ¤дром атома й оточенн¤м атома. —трого кажучи, позбавлений живленн¤, вимкнений двигун перестаЇ ≥снувати ¤к руш≥йна система, оск≥льки маЇ т≥льки сутн≥сний компонент ≥ не маЇ динам≥чного компонента.

—таб≥льна сутн≥сть системи св≥дчить, що динам≥чн≥ взаЇмод≥њ системи слабк≥ш≥ статичних взаЇмод≥й ц≥Їњ системи. ¬≥дношенн¤м величини других до величини перших характеризуЇтьс¤ запас м≥цност≥ системи, ¤кий б≥льше одиниц≥ у стаб≥льних систем. ƒос¤гненн¤ стаб≥льною системою запасу м≥цност≥, що позначаЇтьс¤ одиницею, св≥дчить про зм≥ну сутност≥ системи, ≥ перетворенн¤ њњ в нестаб≥льну систему. ¬≥дношенн¤ енерг≥њ власних коливань, ¤ку можна в≥д≥брати в≥д системи, до енерг≥њ, що надходить до системи, Ї характеристикою ефективност≥ системи ≥ означаЇ добротн≥сть - коеф≥ц≥Їнт корисноњ д≥њ системи.

ѕоглинена ≥ перетворена системою енерг≥¤ Ї динам≥чною енерг≥Їю системи, що коливаЇтьс¤ м≥ж двома протилежност¤ми системи, ≥ характеризуЇтьс¤ ампл≥тудою ≥ власною частотою системи, що визначають пер≥одичну асиметр≥ю системи. ѕри цьому, максимум вм≥сту енерг≥њ в одн≥й протилежност≥, в≥дпов≥даЇ м≥н≥муму њњ вм≥сту в ≥нш≥й протилежност≥ (мал. 2).

ћалюнок 2. B - ≤люстрац≥¤ власних коливань реальноњ системи, геопланетной сезонноњ м≥грац≥њ птах≥в. —истема утворена географ≥чними сп≥втовариствами попул¤ц≥й птах≥в, п≥вн≥чноњ ≥ п≥вденноњ п≥вкуль.  оливанн¤ системи в≥дбуваютьс¤ у вигл¤д≥ сезонного руху живоњ б≥олог≥чноњ маси птах≥в, м≥ж п≥вкул¤ми планети. ƒовгопер≥одна асиметр≥¤, у даному випадку, маЇ вигл¤д б≥льш тривалого щор≥чного перебуванн¤ птах≥в на територ≥њ одн≥Їњ з п≥вкуль. ѕол¤ризац≥¤ середовища, даноњ системи, створюЇтьс¤ хвильовими властивост¤ми планети, що про¤вл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ чергуванн¤ п≥р року. « наближенн¤м зими, птахи змушен≥ зм≥нювати м≥сце перебуванн¤, внасл≥док пог≥ршенн¤ погодних умов, ≥ виникненн¤ проблем з харчуванн¤м. ” даному випадку маЇ м≥сце пол¤ризац≥¤ системи зовн≥шн≥ми факторами св≥ту, ¤к об'Їктивними ¤вищами. ќб'Їктив≥зми Ї Їдиним джерелом пол¤ризац≥њ систем св≥ту, ≥ дом≥нуючим джерелом пол¤ризац≥њ систем сусп≥льства. ƒана теза маЇ особливе значенн¤ в науц≥ про сусп≥льство. « моменту виникненн¤ сусп≥льства, ≥ по нин≥, в орган≥зац≥њ сусп≥льства дом≥нують об'Їктивн≥ закони св≥ту, а не св≥дом≥сть людини, чим формуЇтьс¤ парадокс сучасноњ людини.

Ќа малюнку 2. A ≥ C - зображен≥ характеристики гармон≥чного (простого) коливанн¤ матер≥альних точок. ÷е нереальне, абстраговане коливанн¤, що маЇ зм≥ст неможливост≥ виникненн¤ й ≥снуванн¤ самоњ точки (в даному випадку виду пол¤рних крачок чи чечевиць) в≥докремленоњ в≥д системи (в даному випадку, м≥груючих птах≥в). ¬ - зображенн¤ характеристики реального коливального процесу, ¤к загальноњ сезонноњ м≥грац≥њ птах≥в. ‘≥зична р≥зниц¤ цих двох вид≥в характеристик пол¤гаЇ в ф≥зичн≥й мас≥ сутностей, що коливаютьс¤. ѕринципова њх р≥зниц¤ пол¤гаЇ: в б≥льш≥й повнот≥ в≥дображенн¤ коливального процесу системи - характеристикою загальнњ сезонноњ м≥грац≥њ птах≥в; ≥ менш≥й - характеристикою коливанн¤ матер≥альноњ точки. јдже м≥грац≥њ чечевиць ≥ пол¤рних крачок становл¤ть малу частину загальноњ м≥грац≥њ птах≥в, без ¤коњ не ≥снувало б окремих м≥груючих вид≥в. ’арактеристика реального коливанн¤ показуЇ, що в процес≥ власних коливань, протилежност≥ стаб≥льноњ системи н≥коли не передають коливаючус¤ сутн≥сть повн≥стю. јдже всередин≥ л≥та, п≥вденноњ п≥вкул≥, значна частина птах≥в не перетинаЇ екватора ≥ залишаЇтьс¤ в п≥вн≥чн≥й п≥вкул≥ (чечевиц≥ та ≥нш≥), хоча з настанн¤м л≥та, п≥вн≥чноњ п≥вкул≥, вони знову полет¤ть на п≥вн≥ч. ≤ це стосуЇтьс¤ не т≥льки геопланетноњ системи м≥грац≥њ птах≥в, з њњ в≥чним екватор≥альним л≥том. ÷е - загальносистемна законом≥рн≥сть. ¬з¤ти хоча б систему "«емл¤ - ћ≥с¤ць", в ¤к≥й динам≥ка обертанн¤ ћ≥с¤ц¤ навколо «емл≥ стосуЇтьс¤ не т≥льки ћ≥с¤ц¤. ћ≥с¤ць ≥ «емл¤ обертаютьс¤ навколо загального центра, ¤кий знаходитьс¤ всередин≥ земноњ кул≥, але не в њњ центр≥.  р≥м того, прит¤ганн¤м ћ≥с¤ц¤ привод¤тьс¤ в рух величезн≥ маси води земних океан≥в ≥ магматичн≥ маси земних надр, утворюючи океан≥чн≥ приливи ≥ розлами земноњ кори. ƒинам≥чний компонент системи характером свого руху не т≥льки виражаЇ сутн≥сть системи, а й власною динам≥кою зм≥нюЇ таку сутн≥сть. …мов≥рно, ≥ зм≥ст атомного ¤дра динам≥чно реагуЇ на рух електронних оболонок атома. ƒинам≥ка коливань ¤вл¤Їтьс¤ безперервним сп≥льним процесом протилежностей, а не блукаЇ, почергово покидаючи протилежност≥, ¤к це може здаватис¤ при при розгл¤д≥ абстрагованого коливанн¤ матер≥альноњ точки.