СИСТЕМАТИКА СИСТЕМ

Діалектична обмеженість класичного матеріалізму відбилась на всі науки 20-го століття, які використовували мінімум математики, з її незалежними, невблаганними законами; чим, зокрема, зумовилось скептичне ставлення фізиків до філософії. Не минула цієї долі і загальна теорія систем. Володіючи вченням діалектичної системності світу, вчені в повній мірі не використовували його для систематики самих систем, звертаючи увагу лише на окремі групи величезного різноманіття систем, що не дозволяло створити цілісну і точну системну картину світу. Зокрема відзначалось існування матеріальних та абстрактних, неорганічних, живих, соціальних та інших систем. Зображена на малюнку 1 систематична таблиця включає всі вищезгадані системи, і являється основою подальшого розвитку систематики будь-яких можливих систем. Неорганічні системи в даній систематиці входять в групу неживих систем, оскільки неорганічні системи не охоплюють всієї протилежності живих систем, як найбільш видатного явища світу.

Глибина розуміння системності світу невід'ємна від здатності людини в повсякденному житті не просто споглядати навколишній світ, а бачити в кожнім явищі світу систему: усвідомлювати, що саме, являється складовими компонентами кожної конкретної системи; розуміти процеси, якими утворюються власні коливання кожної конкретної системи. Нерозривність існування системи з її власними коливаннями очевидна, коли ми маємо можливість спостерігати сам коливальний процес. Однак, у ряді випадків це неможливо, тоді доводиться покладатись тільки на побічні докази та уяву. Ми не можемо відчувати коливання мікросвіту. Вони до сотень тисяч мільярдів раз швидші коливань звуку. Ми не можемо бачити коливання мегасвіту, їх період у тисячі і сотні мільйонів разів триваліші людського життя. Ми можемо тільки розрахувати усе це, спираючись на теорію і показання приладів. Перешкодою безпосередньому сприйняттю людиною коливань світу є не тільки несумірність їхнього періоду з часом реакції людини, але і несумірність їх амлитуды з розмірами, як самої коливальної системи, так і людини. Вершина хмарочоса може відхилятися від середнього значення на десятки сантиметрів, але люди, що живуть у хмарочосі, цього не помічають. Обумовлена обертанням Землі, лінійна швидкість шановного читача, у залежності від географічної широти, може досягати 1500 і більше км/годину. Але ми цього не помічаємо, і тільки поклавши лінійку поперек двометрової сонячної тіні, бачимо як тінь невпинно переміщується міліметрами лінійки.

Як відомо, основною властивістю системи є здатність системи перетворювати енергію, що надходить ззовні, в енергію власних коливань. Такі коливання можуть супроводжуватись домінуванням статичних, чи динамічних змін системи, і характеризувати систему, як джерело енергії з високим, чи низьким внутрішнім опором, відповідно; або характеризувати систему, як, відповідно, ефективну чи демпфуючу (шунтуючу) ланку передачі енергії, якщо система працює як ланка передачі енергії, а не як джерело енергії.

Величина внутрішнього опору системи є однією з найбільш важливих характеристик системи, що виражає динамічні властивості системи. Найбільш розроблені теорії внутрішнього опору систем: в електротехніці (активний і реактивний опір ділянки електричного ланцюга), в механіці (наука про міцність і деформуємість матеріалів "Опір матеріалів"). Наприклад, якщо в умовах помірного вітру порівняти, однакові по висоті, обеліск і пірамідальну тополю, мимоволі звертає на себе увагу відмінність цих двох систем. Вершина першої нерухома - вершина другої помітно коливається. Будь-яка система є, насамперед, коливальною системою, з усіма властивими коливальним процесам, хвильовими законами. Основним моментом розуміння сутності системи і хвильової структури світу, є розуміння власних коливань системи, як єдино-можливої форми існування системи; відносності статики, як окремого стану коливального процесу. Система - це насамперед взаємодії, можливі тільки, як коливальний процес. Немає власних коливань - немає системи. Перетворювач енергії може бути вимкнений шляхом припинення подачі енергії ззовні (зупинений годинник, заглушений двигун внутрішнього згоряння), у цьому випадку перетворювач енергії втрачає сутність динамічної системи, і продовжує існувати як статична система з іншим типом власних коливань.

У механіці величина внутрішнього опору іменується ступенем жорсткості, являється динамічною характеристикою (твердість - міцністна, статична характеристика механічної системи), і означає істотні розходження властивостей, наприклад: пружної дошки трампліна, і монолітної мармурової колони. Для предметів, товщина і ширина яких багаторазово перевищується довжиною, найбільш характерними є поперечні коливання (коливання вигину). При цьому, динаміка власних коливань колони незрівнянно менша, динаміки власних коливань дошки трампліна (див. мал.). Якщо дошка трампліна здатна підкинути нирця нагору, то мармурова дошка в цьому випадку просто зламається. Коливання статичних напруженостей, у системі мармурової колони, незрівнянно більші її механічних коливань. Механічні коливання мармурової колони виявити неозброєним оком неможливо. Це жорстка, статична система, із властивими їй яскраво вираженими коливаннями внутрішніх статичних напруженостей, і видимою відсутністю динаміки системи.

а) Статична система колони, і пружна система пірамідальної тополі. Власні коливання системи колони існують практично тільки у виді коливань внутрішніх напруженостей статики. Динамічні (механічні) коливання колони практично відсутні. Це стабільна жорстка система, що існує за рахунок прихованих власних коливань статичних напруженостей, як форми існування системи; у залежності від матеріалу крихка чи залишково-деформуєма (така, що гнеться з залишковою деформацією). До даного типу систем відносяться будинки, споруди, опори, корпуси, станини і т.п.		б) Пружна система дошки трампліна. Дошка трампліна реагує на поштовх спортсмена власними коливаннями, як, приблизно однакових амплітуд, коливаннями внутрішніх напруженостей статики, і механічними коливаннями. Це стабільна пружна система, з яскраво вираженими динамічними коливаннями, і коливаннями внутрішніх напруженостей, як форми існування системи. До цих систем відносяться всі системи, де динамічну і статичну складові коливання можна легко виявити без застосування додаткових приладів (візуально).	в) Динамічна (балістична) система снаряда, що летить. Взаємодія снаряда з оточенням практично тільки динамічна. Статика снаряда, що летить горизонтально, у процесі польоту майже не змінюється. Це нестабільна система, що існує менш періоду власних коливань; і як будь-яка інша система, існуюча лише доти, поки здійснюються її власні коливання. На прикладі динамічних систем, обумовленість факту існування системи її власними коливаннями виражена найбільш яскраво, оскільки тут уся система экстремально асиметрована убік динаміки.
Рис. 3. Приклади систем, як генераторів енергії власних коливань, різних за величиною внутрішнього опору. Слід мати на увазі, тут, як і в будь-якій іншій систематиці, можуть бути відсутніми досконало чіткі межі між системними одиницями. Тобто, можуть мати місце системні одиниці, майже в рівній мірі володіючі властивостями обох межуючих систематичних розділів.

а) Шатун колінвала - високоефективна статична система, як ланка передачі енергії.	б) Набрана з дугоподібних пластин демпфуюча система, що швидко відновлюється (омартизатор), призначена для поглинання механічних ударів шляхом перетворення енергії механічних коливань у тепло.
Рис. 4. Приклади систем, як ланок передачі енергії (а), чи демпфування (розсіювання) енергії (б).

За способом витрати перетвореної енергії системи поділяються на дві групи. У першу групу входять високоефективні системи, енергія власних коливань яких, використовується за різними спеціальними призначеннями. Це кристалічні, космічні, живі й інші системи, а також машини, і структури мікросвіту. Ці системи мають значний компонент відбитої енергії - крива їх характеристики вільного затухання завжди має зростаючі ділянки. У другу групу входять системи що демпфують коливання – на протязі малої частини періоду власних коливань, повністью розсіюють енергію власних коливань у вигляді тепла. Це поглиначі агресивних впливів і нагрівачі. Власні коливання другої групи систем характеризуються передачею енергії тільки в одному напрямі, з відсутністю енергії, відбитої другою протилежністю, і графічно зображуються у вигляді параболи загасання, яка нерідко наближається до прямої. У соціології загальна теорія систем розглядає переважно першу групу.

Тривимірність простору нашого світу нерозривна з взаємною незалежністю трьох векторів простору. Власні коливання багатьох систем можуть бути поляризовані в одній із площин простору, і практично не реагувати на вектор третього виміру. Так, маховик що обертається не реагує на зусилля, перпендикулярним площині його обертання. Площина поляризації системи є однією з найважливіших характеристик системи. Особливе значення має взаємна орієнтація площин поляризації взаємодіючих систем. Наприклад, передаюча і приймальна антени радіоканалу, обов'язково повинні мати однакову поляризацію. Площина поляризації творчо-перетворюючої системи людини, не повинна розташовуватися в площині поляризації системи члена суспільства. Інакше людина буде ставитись до інших не як до себе самої, а як до неживого предмета - байдуже, безжалісно. Людина не нами створена, і ми не вправі її перетворювати. Ми можемо тільки нескінченно удосконалювати особистість, відповідно людяним прагненням самої особистості.