—»—“≈ћј“» ј ¬«ј™ћќƒ≤…

як стверджують ф≥зики, ≥снуЇ т≥льки те, що взаЇмод≥Ї. ћожлив≥ дв≥, принципово р≥зн≥ тенденц≥њ зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у процес≥ взаЇмод≥њ систем: зм≥ни, пол≥пшуюч≥ функц≥онуванн¤ систем: (вдосконалюванн¤ системи); ≥ зм≥ни, пог≥ршуюч≥ функц≥онуванн¤ системи, (перетворенн¤ системи). ќсобливе значенн¤ дана класиф≥кац≥¤ маЇ в сусп≥льн≥й д≥¤льност≥ людини, розд≥л¤ючи ус≥ вчинки людини на люд¤н≥ й антилюд¤н≥, хоча в≥д розпод≥лу взаЇмод≥й на гармон≥йн≥ та агресивн≥, принципово не в≥др≥зн¤Їтьс¤.

«агальна теор≥¤ систем дозвол¤Ї створити найб≥льш всеос¤жну ≥ фундаментальну систематику взаЇмод≥й, в основу ¤коњ покладена система, ¤к найб≥льш фундаментальне ¤вище св≥ту. ≤ хоча дана класиф≥кац≥¤ ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д загальноприйн¤тоњ класиф≥кац≥њ у ф≥зиц≥ (там ≥нш≥, пов'¤зан≥ з≥ специф≥кою ф≥зики, в≥дправн≥ точки), саме вона найб≥льш повно в≥дображаЇ загальну картину взаЇмод≥й св≥ту.

”с≥ взаЇмод≥њ св≥ту под≥л¤ютьс¤ на гармон≥йн≥ (1) ≥ агресивн≥ (2) (мал.2).  ритер≥Їм утворенн¤ системи Ї виникненн¤ власних (основних) коливань системи. ¬ласн≥ коливанн¤ системи несуть основну частину енерг≥њ системи, ≥ по ампл≥туд≥ перевершують неосновн≥ коливанн¤ ц≥Їњ системи. √армон≥йн≥ взаЇмод≥њ, що утворюють власн≥ коливанн¤ системи, Ї сильними гармон≥йними взаЇмод≥¤ми (4). ¬с≥ ≥нш≥ гармон≥йн≥ взаЇмод≥њ варто в≥днести до слабких гармон≥йних взаЇмод≥й (3). ћ≥н≥мальною енерг≥Їю, що викликаЇ спотворенн¤ характеристики власних коливань системи, характеризуЇтьс¤ пор≥г виникненн¤ агресивних взаЇмод≥й. ¬заЇмод≥њ, енерг≥¤ ¤ких дос¤гаЇ цього порога, чи перевищуЇ його Ї агресивними взаЇмод≥¤ми (2). ћ≥н≥мальною енерг≥Їю, що викликаЇ руйнуванн¤ системи, характеризуЇтьс¤ пор≥г руйн≥вних взаЇмод≥й. ƒо руйн≥вних взаЇмод≥й в≥днос¤тьс¤ взаЇмод≥њ, енерг≥¤ ¤ких дос¤гаЇ значень порога руйн≥вних взаЇмод≥й, чи перевищуЇ цей пор≥г (6). ¬заЇмод≥њ, енерг≥¤ ¤ких дос¤гаЇ порога агресивних взаЇмод≥й, але нижча порога руйн≥вних взаЇмод≥й, в≥днос¤тьс¤ до дисгармон≥йних взаЇмод≥й (5).

ќск≥льки у св≥т≥ немаЇ н≥чого кр≥м систем, дана систематика включаЇ вс≥ можлив≥ взаЇмод≥њ молодоњ матер≥њ. —тар≥нн¤ матер≥њ Ї природньою причиною втрати стаб≥льност≥ системи, перетворенн¤ њњ в нестаб≥льну систему, ≥ загибел≥ системи. «агальнов≥дом≥ ¤вища стар≥нн¤: живоњ кл≥тини, високомолекул¤рних сполук (моральний знос гуми), металу (утома металу) ≥ т. п. …мов≥рно, результатом стар≥нн¤ нин≥ стаб≥льних х≥м≥чних елемент≥в, буде њх рад≥оактивний розпад. Ќин≥ ж спостер≥гаЇма рад≥оактивн≥сть х≥м≥чних елемент≥в, Ї насл≥дком початковоњ нестаб≥льност≥ систем цих елемент≥в.

√раф≥чним в≥дображенн¤м простого коливанн¤ Ї синусоњда, по¤ва спотворень ¤коњ, св≥дчить про дисгармон≥ю, ¤к початкову стад≥ю агрес≥њ. ѕершою стад≥Їю дисгармон≥њ Ї асиметр≥¤, без ¤коњ неможливий процес розвитку. Ѕ≥ох≥м≥чний закон  ребса стверджуЇ: "” малих дозах, отрути стимулюють жив≥ орган≥зми, у середн≥х - пригн≥чують, у великих - вбивають". “обто, при д≥њ агресивних фактор≥в у м≥кродозах, ¤вище агрес≥њ не виникаЇ, що п≥дтверджуЇтьс¤ л≥кувальною д≥Їю малих доз рад≥ац≥њ ≥ отруйних речовин. ÷е можна по¤снити тим, що система здатна усп≥шно перетворювати в енерг≥ю власних коливань, будь-¤ку, сприйману системою д≥ю, що не дос¤гаЇ енерг≥њ, ≥стотно спотворючоњ форму цих коливань. јгрес≥¤ - ¤вище суто енергетичне, зумовлене потужн≥тю д≥њ, що приходитьс¤ на одиницю маси, об'Їкта д≥њ. ” процес≥ руйнуванн¤ системи, крива власних коливань системи переходить у параболу ≥ пр¤му, ¤к в≥др≥зок кривоњ, що прагне нул¤. ўо означаЇ розпад, або коагул¤ц≥ю (взаЇмопоглинанн¤ протилежностей) системи.

–озгл¤нут≥ принципи орган≥зац≥њ, розвитку ≥ взаЇмод≥њ систем найб≥льш наочн≥ на прикладах механ≥чних систем, але притаманн≥ ус≥м, без вин¤тку, системам. ¬ищеописан≥ законом≥рност≥, у б≥олог≥чних системах, можна розгл¤нути на приклад≥ системи "к≥шка - собака". јдже б≥льшост≥ людей ц≥ тварини досить знайом≥.  ≥шка ≥ собака в≥днос¤тьс¤ до живих систем, що пер≥одично утворюють загальну, част≥ше нестаб≥льну, систему. Ќ≥ш≥ харчуванн¤ й ≥снуванн¤ к≥шки ≥ собаки у значн≥й м≥р≥ зб≥гаютьс¤. ќбоЇ прогулюютьс¤ по газонах, не проти п≥ймати мишу, чи пацюка, ≥ можуть дистанц≥юватись при зустр≥ч≥: собака - загрозливим гарчанн¤м; к≥шка - утечею на дерево, чи у вузьке в≥кно п≥двалу. ƒо того моменту поки к≥шка ≥ собака не в≥дчувають один одного досить сильно (не почувають досить сильного запаху, не чують досить сильно, не бачать досить близько), вони пр¤мо один з одним не взаЇмод≥ють ≥ загальноњ системи не утворюють. ” таких умовах м≥ж к≥шкою ≥ собакою в≥дбуваютьс¤ непр¤м≥ взаЇмод≥њ, вони слабк≥ ≥ гармон≥йн≥. јдже к≥шка ≥ собака корисн≥ людин≥, а значить ≥ корисн≥ один одному.

«вичайно, к≥шка прагне уникати безпосередн≥х взаЇмод≥й ≥з собакою.  ≥шка, що вт≥каЇ, ≥ собака, що б≥жить за нею, утворюють нестаб≥льну, экстремально асиметровану уб≥к динам≥ки, систему. ÷е ¤скраво виражена динам≥чна система.  ≥шц≥ найчаст≥ше вдаЇтьс¤ утекти, не вчинивши протид≥њ собац≥. ј в≥дсутн≥сть протид≥њ св≥дчить про незавершен≥сть повного коливанн¤, ¤к основноњ ознаки нестаб≥льност≥ системи. якщо ж к≥шка утекти не встигаЇ, вона змушена захищатись. Ѕлискавичн≥ рухи ≥ гостр≥ пазур≥, ф≥зично розвиненоњ особини, можуть становити велику небезпеку дл¤ собаки. “ому собака не посп≥шаЇ йти в лобову атаку. ≈кстремально-динам≥чна нестаб≥льна система перетворюЇтьс¤ у власну протилежн≥сть: супротивники ≥з шип≥нн¤м ≥ гарчанн¤м завмирають, вс¤ енерг≥¤ системи зосереджуЇтьс¤ у статиц≥ нервовоњ ≥ м'¤зовоњ напруги.

Ѕагатьом з нас приходилось спостер≥гати забавн≥ сцени сид¤чоњ к≥шки, ≥ з гавкотом п≥дстрибуючого навколо нењ щен¤ти. ƒл¤ нього це гра.  ≥шка ставитьс¤ до цього б≥льш серйозно, з в≥дчутт¤м можливоњ небезпеки щен¤ти, що загралос¤, ≥ важливост≥ дл¤ дитини самоњ гри. ” даному випадку, к≥шка що пасивно-оборон¤Їтьс¤, Ї сутн≥сним компонентом системи. —пр¤мован≥сть до бутт¤ складаЇ сутн≥сть житт¤, ≥ будь-¤коњ стаб≥льноњ системи. ” цьому зм≥ст≥ динам≥ку будь-¤коњ системи варто розгл¤дати, ¤к зовн≥шнЇ вираженн¤ сутност≥ системи - прагненн¤ до продовженн¤ себе. ј зм≥ни в так≥й динам≥ц≥ варто розгл¤дати, ¤к законом≥рну реакц≥ю системи на зовн≥шн≥ впливи. Ѕудь-¤ка д≥¤ собаки Ї реакц≥Їю њњ сутност≥ члена зграњ (захисника, мисливц¤), на зовн≥шн≥ подразники. —обака в≥дчуваЇ себе членом зграњ т≥льки в сп≥вроб≥тництв≥ з людиною (у розум≥нн≥ собаки: людина - вожак, собака - простий член зграњ); чи у в≥льному оточенн≥ собак, ¤к простого члена зграњ, чи вожака зграњ. ¬ ус≥х ≥нших випадках собака втрачаЇ власну сутн≥сть, перетворюючись в сумну брод¤чу тварину. “ак само ≥ будь-¤кий учинок людини Ї реакц≥Їю њњ сутност≥ на д≥ю оточенн¤. як стверджував видатний рос≥йськи ф≥з≥олог ≤ван ћихайлович —ЇчЇнов "ѕершопочаткова причина ус¤кого вчинку лежить завжди в зовн≥шньому чуттевому збудженн≥, тому що без нього н≥¤ка думка неможлива"9. Ћюд¤не сусп≥льство можливе т≥льки за умови люд¤ноњ сутност≥ кожного члена сусп≥льства. —ама ж люд¤н≥сть передбачаЇ неприпустим≥сть будь-¤кого, нав≥ть найменшого перетворенн¤ людини людиною, не кажучи вже про њњ знищенн¤.

¬ажливою характеристикою матер≥альноњ системи Ї свобода системи, у процесах взаЇмод≥њ з оточенн¤м, чим зумовлюютьс¤ дв≥ важлив≥ ¤кост≥ особистост≥: ф≥зична свобода, ¤к сукупн≥сть генеруЇмих особист≥стю р≥зноман≥тних њњ д≥й на св≥т; ≥ соц≥альна свобода, ¤к сукупн≥сть генеруЇмих особист≥стю р≥зноман≥тних њњ д≥й на сусп≥льство. ѕерша - визначаЇтьс¤ знанн¤ми, ум≥нн¤ми людини, та њњ техн≥чною оснащен≥стю. ƒруга - дор≥внюЇ перш≥й, обмежен≥й особист≥сною ор≥Їнтован≥стю в сусп≥льств≥ (сусп≥льною, чи антисусп≥льною).

Ћюдина проникаЇ в глибини космосу ≥ м≥кросв≥ту, будуЇ розумн≥ машини ≥ створюЇ нов≥ види живого. Ќад≥лена розумом, ¤к фактором неск≥нченного росту могутност≥, будучи ≥стотою ун≥версальноњ взаЇмод≥њ з≥ св≥том, людина здатна набувати будь-¤коњ свободи стосовно св≥ту. јле, ¤вл¤ючись частинкою сусп≥льства соб≥ под≥бних, претендуючи на право безпечного ≥снуванн¤ в сусп≥льств≥, людина змушена обмежувати особисту свободу у взаЇмод≥¤х ≥з сусп≥льством, прагнути до гармон≥зац≥њ цих взаЇмод≥й. “ому свобода сусп≥льноњ особистост≥, у взаЇмод≥¤х ≥з сусп≥льством, незр≥вн¤нно менша њњ свободи взаЇмодњ з≥ св≥том.

ќсобист≥сть - руш≥йна сила сусп≥льства ≥ Їдине першоджерело сусп≥льних взаЇмод≥й: гармон≥йних (сусп≥льна особист≥сть), чи агресивних (антисусп≥льна особист≥сть). ќсоблив≥сть антисусп≥льноњ особистост≥ пол¤гаЇ в њњ нездатност≥ розмежовувати взаЇмод≥њ з≥ св≥том ≥ взаЇмод≥њ ≥з сусп≥льством, у нерозум≥нн≥ р≥зниц≥ св≥ту ≥ сусп≥льства, нерозум≥нн≥ власноњ Їдност≥ ≥з сусп≥льством. “ому антисусп≥льна особист≥сть схильна взаЇмод≥¤ти ≥з сусп≥льством так же в≥льно, ¤к ≥ з навколишн≥м св≥том. ѓњ соц≥альний ступ≥нь свободи незр≥вн¤нно вищий, ступ≥н¤ свободи сусп≥льноњ особистост≥, чим зумовлюЇтьс¤ сусп≥льна агресивн≥сть антисусп≥льноњ особистост≥, ≥ що Ї першоджерелом ѕ–ќЅЋ≈ћ» Ћёƒ»Ќ» 10.

“актичн≥ задач≥ науки про сусп≥льство пол¤гають у розробц≥ рекомендац≥й з вир≥шенн¤ р≥зноман≥тних проблем сусп≥льства. —тратег≥чним завданн¤м сусп≥льних наук Ї створенн¤ науковоњ теор≥њ розвитку сусп≥льства, ¤к основи науковоњ орган≥зац≥њ гармон≥йного сусп≥льства, тобто сусп≥льства неагресивних сусп≥льних взаЇмод≥й. “ому центральним питанн¤м у вченн≥ про взаЇмод≥њ, дл¤ соц≥олог≥њ, Ї пон¤тт¤ агрес≥њ, ¤к одного з вид≥в взаЇмод≥њ.

«агальна теор≥¤ систем даЇ найб≥льш точне ≥ вичерпне визначенн¤ ¤вища агрес≥њ, ¤к будь-¤коњ д≥њ на систему, пог≥ршуючоњ генеруванн¤ власних коливань системи. ’оча дл¤ практичного застосуванн¤ даного визначенн¤ необх≥дно мати вичерпну ≥нформац≥ю про власн≥ коливанн¤ ц≥кавл¤чоњ нас системи, що у в≥дношенн≥ людини ≥ сусп≥льства не складаЇ труднощ≥в.