ДОПОВНЕННЯ ДО "ДУАЛІЗМ ВСЕСВІТУ"
1 ТЕЇЗМ (від грецького theos - бог),
релігійний світогляд, що виходить з розуміння абсолютного буття як нескінченної
божественної, особистості, трансцендентної світу, що створила його у вільному
акті волі і надалі розпоряджається ним (в ортодоксальному християнстві бог
розуміється як "триєдність" трьох таких особистостей). Визнання
трансцендентності бога відокремлює теїзм від пантеїзму; бог мислиться в теїзмі
як джерело буття всіх речей, відмінний, однак, від усіх речей (хоча в теології
католицизму, наприклад, постулується "аналогія буття" між буттям бога
і буттям речей). У цьому теїзм протистоїть як моністичній містиці тотожності
бога і світу, так і пантеїстичної концепції еманації, тобто природно-необхідного
"витікання" світу з повноти божества. Визнання триваючої свідомої
активності бога у світі відокремлює теїзм від деїзму звідси характерні для теїзму
уявлення про божественне провидіння (див. Провіденціалізм) і чудо.
У найбільш чистому вигляді теїзм розвивався в рамках трьох генетично зв'язаних
релігій - іудаїзму, християнства й ісламу. Термін вперше ужитий англійським
філософом Р. Кедвортом (1743). БСЭ 3-е изд. 1978 г.
ТРАНСЦЕНДЕНТНИЙ, філософський термін, що означає, на противагу іманентному,
те, що за межею стосовно світу явищ і недоступно теоретичному пізнанню. У цьому
значенні ужитий І. Кантом у творах критичного періоду (див. Соч., т. 3,
М., 1964, с. 338). Від терміну трансцендентний Кант відрізняв (не завжди
послідовно) термін трансцендентальний. Трансцендентні, по Канту, бог, душа,
безсмертя; недоступні для теоретичного пізнання трансцендентні предмети, по
Канту, доступні вірі, що спирається на постулати практичного розуму. БСЭ
3-е изд. 1978 г.
ПАНТЕЇЗМ (від пан... і грец. theos - бог), філософське
вчення, що ототожнює бога і світ. Термін "пантеїст" був введений англійським
філософом Дж. Толандом (1705), а термін "пантеїзм"- його
супротивником нідерландським. теологом І. Фаєм (1709). У пантеїстичних
концепціях нерідко ховалися натуралістичні тенденції, що розчиняли бога в природі
і підводили до матеріалізму, представляючи собою вчення, опозиційні стосовно
теїстичного релігійного світогляду, що панував. Іноді ж формами пантеїзму наділялися
релігійно-містичні прагнення, що розчиняли природу в бозі. У 1828 нім. філософ
К. Краузе для позначення своєї ідеалістичної системи, щоб відрізнити її від
системи натуралістичного і матеріалістичного пантеїзму, увів термін "панентеизм"
(від грец. pan en theo - усе в бозі). Відомі приклади вигадливого переплетення
елементів обох типів пантеїзму у світогляді одного й того ж мислителя. Пантеїстичні
ідеї містилися вже в древньоіндійскій думці (особливо в брахманізмі, індуїзмі
й у веданте), у древньокитайскій думці (даосизм), у древньогрецькій
філософії (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен). Однак оскільки в ту епоху
політеїзму ще не було поняття бога як єдиного світового духу, зазначені погляди
були одним із проявів гилозоїстичного (див. Гилозоїзм) одушевлення
усього світу. БСЭ 3-е изд. 1978 г.
ІМАНЕНТНЕ (від лат. іmmanens, род. відмінок іmmanentіs - пребуваючий
у чому-небудь, властивий чому-небудь), поняття, що означає внутрішньо притаманну
якому-небудь предмету, явищу, процесу ту чи іншу властивість (закономірність).
Матеріалістична діалектика, наприклад, вважає, що всім предметам і явищам іманентні
протилежні початки, діалектичні суперечності. В історії філософії іманентне
упротилежується трансцендентному. Іманентне як теоретико-пізнавальна проблема
відіграє важливу роль з часу І. Канта, що поставив питання про так зване іманентне
вживання розуму, тобто про його межіі: з погляду Канта, сфера законного застосування
розуму обмежена даним у досвіді світом явищ (на противагу незаконному -
трансцендентному вживанню розуму, що виходить за межі можливого досвіду).
Представники іманентної філософії іменують так свою концепцію тому, що об'єкт
пізнання виступає в них як внутрішній зміст свідомості. Іманентною називають
також філософську критику, що розглядає те чи інше вчення з погляду послідовного
проведення його власних передумов. БСЭ 3-е изд. 1978 г.
2 МАЛИЙ ВСЕСВІТ - генеруюча власні коливання
у вигляді відроджуючих одне одного матерії і свідомості, скінченна у просторі
і часі основна структурна одиниця, нескінченного у просторі і часі Великого
Всесвіту. Основною характеристикою скінченності малого всесвіту є циклічність
розвитку, адже цикл, як правило, скінченний. Якщо скінченність малого всесвіту
в просторі очевидна, то його нескінченність у часі може розглядатися як нескінченний
ланцюг скінченностей - циклів розвитку. У принципі, безсумнівно-існуюча відносність
світу поширюється на всі, без винятку, явища світу. Так малий всесвіт, у деякому
розумінні, можна розглядати як нескінченний у просторі, оскільки, будучи хвильовим
явищем сам, малий всесвіт нескінченно продовжується у випромінюваних електромагнітних,
гравітаційних і інших хвилях. Остаточне вирішення даного протиріччя здійснюється
концепцією системної будови світу, у світлі якої будь-яке твердження розглядається
як асиметрована у ту чи іншу сторону, система протилежних тверджень.
3 КЛАСИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ - атеїстичний світогляд
і одна з двох основних течій класичної філософії. Наряду з позитивною тенденцією
прикладної наукової узгодженості, фатальним недоліком класичного матеріалізму
є діалектична обмеженість, що проявляєься у непоширенні діалектики на систему
найбільш загальних протилежностей світу - "ідеальне - матеріальне".
Заради видимої гармонійності класичний матеріалізм нехтує очевидними фактами,
що йому суперечать. Так, вчені СРСР відзначали несумісність матеріалістичної
концепції безкінечного висхідного розвитку матерії з матеріалістичним запереченням
розуму вищого ступеню розвитку, іменуємого релігією Богом (Морочник С. Б.
Развитие и прогресс. - Вопросы философии, № 6, 1966, с. 49.). Істинна наука
не могла відмовитись ні від безкінечності висхідного розвитку, ні від безмежної
могутності людини майбутнього. Хибна ж ідеологія не могла визнати існування
Бога, як вищого ступеню розвитку людини і примиритись з релігією, оскільки пануючою
державою вже були вчинені численні злочини проти людяності і релігії. Визнання
наукою права релігії на існування, не означає наукового заперечення аналогічного
права для атеїзму. Будь-яка соціальна система протилежностей існує для утримування
людини в стані неекстремальної асиметрії (золотої середини). Вся повнота
істини міститься тільки у всій повноті людської культури, включаючої всі народи,
всі релігії, всіх людей аж до найгіршої людини. Вищим надбанням людства, напрямом
наукової теорії неагресивного (гармонійного) суспільства, була і лишається
ідея любові до людини.
4 СВІТ, ВСЕСВІТ, ВЕЛИКИЙ ВСЕСВІТ - відповідно
до дуалістичної концепції світу, нескінченна в просторі і часі система, з нескінченним
періодом власних коливань і протилежними гілками безмежно-висхідного і безмежно-спадного
розвитку матерії.
5 НАШ МАЛИЙ ВСЕСВІТ (НМВ) - один
з нескінченного числа , існуючих у Великому Всесвіті, малий всесвіт; у якому
живемо ми. НМВ можна уявити, як однорідну, заповнену речовиною і випромінюванням
сферу що розширюється, діаметром близько 21,14 мільярдів світлових років (2·1023км).
Один з найбільш віддалених об'єктів, що спостерігаються в телескопи - квазар
3C 9 знаходиться на відстані близько 12 млрд. світлових років від Землі (при
постійній Хаббла H = 50 км/с·Мпк (І. А. Климішин Астрономія наших днів "Наука"
1986. с. 488)). Під терміном НМВ слід розуміти тільки наш світ - одиничний
період існування системи НМВ. Минулі періоди слід позначати: НМВ -1, НМВ -2,
НМВ -3 і т. д. Майбутні періоди слід позначати: НМВ +1, НМВ +2, НМВ +3 і т.
д.
Скоріш за все однорідність НМВ умовна, і існує лише в обмеженому
просторі кількох мільярдів світлових років. В вищезгаданому випадку постійна
Хаббла свідчить про те, що на кожний мегапарсек відстані (3,085678·1019км)
між двома точками НМВ, припадає збільшення швидкості розбігання цих точок, рівне
50-ом кілометрам/секунду. І по сьогодні незмінність постійної Хаббла - питання
суперечливе. Очевидно, ця фізична величина залежить від кривизни конкретної
ділянки простору-часу.
ПРОСТІР-ЧАС. По суті, визначення часу в конкретній точці простору
є матеріальним відображенням моментного стану розвитку, в якому знаходиться
згадана точка простору. Але сам процес відображення потребує деякого часу транспортування
інформації про час, без якого відображення неможливе, і саме поняття часу втрачає
зміст. Саме тому інформацію про час бажано транспортувати на мінімальні відстані
(наприклад від шкали годинника до мозку спостерігача), бо вона застаріє.
Адже одна справа, якщо Ви гукнете сусідові через двір запитання: "Котра
година?"; і зовсім інша справа коли Ви таке запитання пошлете караваном
верблюдів через пустелю. Тому найкращим завжди було теоретичне визначення часу
у віддаленій точці простору, на основі відомої різниці часу згаданої точки і
точки відображення - точки спостерігача. Але навіть в цьому випадку звичайним
часом користуватись неможливо, адже час не чекає. Саме тому люди домовились
начебто земний час може чекати. Для цього розділили на 24 частини добу і міжмеридіанну
поверхню Земної кулі, і почали користуватись моментним часом середнього (годинного)
меридіана, кожного 15-ти градусного міжмеридіанного сектора Земної поверхні,
уявляючи, що це моментний час всього 15-тиградусного сектора. Що правда, слід
мати на увазі, що адміністративний поділ на часові пояси дещо відрізняється
від астрономічного поділу. Так була здійснена абстрактизація часу - відрив поняття
часу від його природньої сутності, якою є простір. І тільки 20-те століття з
його ейнштейнівською загальною теорією відносності відновило природню єдність
простору-часу, не відміняючи наш штучний, але звичний, пристосований до людини
час. Конкретне ж питання: "Чи може час чекати?" завжди лишається відкритим,
оскільки, згідно загальної теорії систем, все залежить від умов реалізації ідеї,
і ніщо не можна стверджувати, чи заперечувати безумовно - не згадуючи про умови.
6 ДОСКОНАЛА ПЛАСКІСТЬ НМВ "Ще один
дивний факт пов'язаний з величиною середньої густини речовини Всесвіту. З теорії
Фрідмана випливає, що якби в перші миті після первинного вибуху вона усього
лише на 10-53 відсотка перевершувала критичну, при якій світ стає
цілком замкнутим, то сили тяжіння перемогли б інерцію первинного вибуху і розширення
Всесвіту давним-давно змінилося б його стисканням, і тепер спостерігалося б
не розбігання галактик, а їхнє швидке зближення. З іншого боку, якби щільність
матерії, що вибухнула, на 10-53 відсотка була б менше критичної,
розширення простору відбувалося б значно швидше, і сучасна середня щільність
матерії в нашому світі була б у багато разів менше спостерігаємої. Іншими словами,
наш Всесвіт народився з щільністю, що чомусь фантастично близька до критичної.
Чому так відбулося? У теорії Фридмана немає пояснення і цій загадці. Щоб її
пояснити, потрібні якісь зовсім нові фізичні ідеї. Загадку початкової щільності
іноді називають також "проблемою досконало плаского світу". Якщо щільність
більше критичної, світ, образно кажучи, увігнутий, якщо менше-він опуклий...
У проміжному випадку - світ плаский"
В.С. Барашенков Вселенная в электроне М. 1988 г. Гл. 2
В світлі Дуалізму Всесвіту, досконала пласкість світу (НМВ)
пояснюється антропним, пов’язаним з людиною, виникненням НМВ; а значить і попереднім
проектуванням НМВ, людиною.
7 ЕНТРОПІЯ - спрямованість усіх процесів
перетворення енергії, у напрямі теплової енергії. Сутність явища ентропії зводиться
до необоротних втрат енергії у вигляді тепла, у процесі будь-якого перетворення
енергії, через розсіювання тепла в навколишнє простір, в силу неможливості створення
перетворювачів енергії 100%-го коефіцієнта корисної дії. Термодинамічний парадокс
космології полягає в суперечливості фактів: панування ентропії, і висхідного
розвитку матерії (у т.ч. і горіння зірок) оскільки пануванням ентропії
Всесвіт уже давно має бути перетвореним у мертву пустелю з рівномірно розподіленим
теплом. Відповідно до дуалістичної концепції світу, явище ентропії може бути
переборено тільки розумом, як фактором, що володіє властивістю нескінченного
нарощування могутності.
8 Szent-Gyogyі A. Promіse of Medіcal Scіence.
- Іn: Man and Hіs Future. L., 1963, p. 194.
9 Орлов В.В. Человек, мир, мировоззрение,
М., 1985 с. 99, 110.
10 Ленин В.И. ПСС т. 18, с. 149.
11 ДІАЛЕКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ - Марксистсько-ленінська
модифікація класичного матеріалізму і основа державної ідеології СРСР.
12 ПЕРШИЙ "СВІТОВИЙ ПОТОП" -
обумовлений остиганням земної кори, період утворення водяної оболонки Землі,
як середовища зародження життя (близько 4,5 млрд. років тому , В.И. Бгатов,
История кислорода земной атмосферы, М. 1985, с. 33).
 |
13 ВЕЛИКИЙ ВИБУХ. "Відповідно
до гіпотези американського фізика російського походження Гамова, народження
спостерігємого нами Всесвіту "являло собою гігантський вибух простору
і якоїсь невідомої нам праматерії, з якої в умовах величезних температур
і тисків "зварилася" потім атомна речовина нашого світу. Через
брак більш придатної наочної картини це явище часто називають "Великим
вибухом", чи "Біг Бенгом", якщо використовувати відповідний
звучний англійський термін. Гіпотеза Гамова дозволила розробити теорію
"Вогненної кулі", у якому відбувався синтез атомних ядер, і
розрахувати концентрацію водню, гелію й інших хімічних елементів у Всесвіті.
Результати обчислень добре погоджуються з даними про склад Землі, місячних
порід і метеоритів, і з результатами вивчення спектрів світла, що випромінюється
зірками, що залежать від того, які атомні ядра "горять" на тій
чи іншій зірці. І найголовніше, американські інженери за допомогою радіотелескопів
знайшли передбачене Гамовим розсіяне по всьому просторі залишкове теплове
випромінювання "Великого вибуху.""
В.С. Барашенков Вселенная в электроне, М. 1988 г. Гл.
2.
|
14 ДВОЇЧНА СИСТЕМА ЧИСЛЕННЯ - мова машин.
Безпосередньо, машина сприймає тільки двоїчний код чисел, що складається з одиниці
і нуля. Всі інші числові коди (восьмеричний, десятеричний, шіснадцятеричний)
машина сприймає тільки після їхнього перетворення спеціальними програмами в
двоїчний код. Наочним прикладом сприйняття двоїчного коду, будь-якою, навіть
необчислювальною машиною, є зчіпка між тягачем і причепом: є зчіпка - є потяг;
немає зчіпки - немає потяга. У даному випадку ніякою математичною формулою справі
не допоможеш, формули - справа теорії. Питання вирішується простим опусканням
металевого штиря (пальця) в отвір зчіпки, з наступною його фіксацією,
що в теорії (в програмі) може бути позначено одиницею. Відсутність
штиря, відповідно - нулем.
